Україна створює зону для польотів над Кримом: скільки комплексів ППО залишилось у росіян

Україна створює зону для польотів над Кримом: скільки комплексів ППО залишилось у росіян

Від середини квітня 2024 року Сили оборони України вивели на системний рівень удари балістичними ракетами по території тимчасово окупованого Криму.

Сили оборони 17 квітня завдали удару по аеропорту Джанкой, що вибило з бойового стану одну з дивізій 18-го зенітно-ракетного полку РФ. Новина багатьох порадувала, а потім низка експертів зробила обережний висновок, що це тільки початок процесу виведення російських сил протиповітряної оборони з Криму – відкрити небо над тимчасово окупованим півостровом. А вже з першої половини червня можна впевнено сказати, що дійсно цей процес вже у самому розпалі.

Про це заявив військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

Сили оборони України вивели на системний рівень удари по території тимчасово окупованого півострова Крим балістичними ракетами M39А1 (ATACMS Block I) вартістю трохи менше півтора мільйона за одну ракету, які завдають гарантованої шкоди комплексам ППО вартістю понад мільярд доларів.

Наприклад, Китай придбав у Росії чотири дивізії С-400 за 3 мільярди доларів 2015 року, а Туреччина 2019-го заплатила 2,5 мільярда доларів за ті ж чотири дивізії. Таким чином, вартість однієї дивізії (яка складається з восьми пускових установок і двох-трьох радіолокаційних станцій) становить 650-700 млн доларів.

Нині у Криму знищено, пошкоджено та загалом виведено з боєздатного стану щонайменше три дивізіони С-400. І не тільки їх, адже командування російських окупаційних військ зараз намагається компенсувати втрати на півострові “Тріумфів”, які “не мають аналогів у світі”, радянськими “Фаворитами” – комплексами С-300.

Потенціал С-300 та С-400 Росії

Згідно з відкритими даними, Росія має на озброєнні наступну кількість засобів протиповітряної оборони великого радіуса дії (станом на початок 2024 року).

С-400:

  • повітряно-космічні сили РФ – 248 пускових установок, або 31 дивізіон, або 12 полків;
  • морська авіація РФ – 104 ПУ, або 13 дивізіонів.

С-300 всіх модифікацій:

  • війська ППО – 90 ПУ, або 11 дивізіонів;
  • ПКС РФ – 310 ПУ, або 39 дивізіонів;
  • морська авіація РФ – 96 ПУ, або 13 дивізіонів.

На перший погляд цей потенціал нескінченний, але Сили оборони починають доводити, що ні.

“Поясню у форматі жанру “ця цікава математика”. Тимчасово окупований півострів Крим прикривали два полки, а саме 18-й та 12-й ЗРП. Тобто півострів площею 27 000 км² неефективно прикривався двома полками, оснащеними спочатку С-400. Територія Російської Федерації – 17 098 246 км². Тобто щоби закрити її хоча б на тому рівні, на якому донедавна було закрито Крим, комплексів полкового комплекту великого радіуса дії необхідно щонайменше 1 266. А їх всього – що “тих, які не мають аналогів у світі” С-400, що застарілих С-300 – 44!” – пояснив Коваленко.

Але є ще один нюанс ударів України, про який зазначає експерт.

Радіолокаційні станції

“Зазвичай, коли ми говоримо про С-300 або С-400, у багатьох виникає картинка з парадів на Красній площі в Москві, де бруківкою пафосно роз’їжджають ці комплекси, а диктори з придихом розповідають, що вони можуть збивати все і вся. Але переважно росіяни показували транспортно-пускові установки 5П85ТЕ2, які є не найголовнішою ланкою у всьому комплексі. А ось найважливішими елементами С-400 є: панорамна дециметрова РЛС 91Н6E, багатофункціональна РЛС 92Н6Е або 48Я6 К1 “Підліт” – якщо пощастить з такою комплектацією”, – каже оглядач.

Без радіолокаційної станції будь-яка ППО – ніщо, безглузда та марна. І в той час, як на виробництво пускових установок особливо багато часу не витрачається, виробництво РЛС – це найбільш ресурсно- і енерговитратний процес. Причому він напряму залежить від поставок контрабандою електроніки.

І Сили оборони України насправді б’ють не стільки по тачанках з контейнерами, в яких знаходяться ракети 5В55, а саме по тому, що ці ракети спрямовує і ними керує. І якщо після знищення кількох тачанок окупанти зможуть забрати їм на заміну пару-трійку з району Брянська, Курська або Бєлгорода (можна подумати, їм дуже важливо – дві чи чотири пускові установки їх прикриватиме), то от з РЛС так не вийде.

Удари завдаються по найболючішій, вразливій до найменших пошкоджень і вкрай складно компенсованій компоненті у всьому комплексі.

Небо над Кримом

Ще станом на початок 2024 року Крим був на другому місці після Москви за рівнем захищеності та ешелонованості систем протиповітряної оборони РФ. Але станом на початок червня це змінилось.

Внаслідок удару в ніч на 10 червня в районі Джанкоя було вибито вже не тільки комплекси С-400, а і С-300. Тобто після квітневих втрат дивізіон 18-го зенітно-ракетного полку постаралися спішно відновити, але зайвих С-400 під рукою не виявилося.

“Це, найімовірніше, тому, що у 2024 році і С-300, і С-400 стали виноситися Силами оборони України в режимі нон-стоп так, ніби це не високотехнологічна система ППО, яка не має аналогів у світі, а середньовічна катапульта”, – каже Коваленко.

За його словами, удари по мережі систем ППО у Криму значно розширюють можливості для майбутньої перспективи вивести на системний рівень застосування по півострову не лише балістичних ракет, а й дозвукових крилатих (авіаційного та наземного базування). Це стосується як Storm Shadow та Scalp EG (можливо, навіть у перспективі AGM-158 JASSM), так і Р-360МЦ “Нептун”.

“Тобто через вибивання російської ППО над Кримом не тільки створюється польотна зона для наших ракет (а можливо, і не тільки для них), а й паралельно “організується” ще більший дефіцит як пускових установок С-300 і С-400, так і вкрай проблематичних у виробництві РЛС. Демілітаризація Росії на всіх рівнях йде суворо за планом”, – резюмував Коваленко.

Related posts