Українській армії потрібно багато зразків перевіреного озброєння станом “на вчора”. Саме тому потрібно створити інституцію по типу американської DARPA, яка буде розробляти технології на вимоги військових. Про це і не тільки поспілкувався з авіаційним експертом Анатолієм Храпчинським.
Понад рік тому брав інтервʼю в авіаційного експерта та заступника директора виробника засобів РЕБ Анатолія Храпчинського, в якому ми обговорили російську стратегічну авіацію. 22 травня 2024 року ми зустрілися ще раз, щоб проаналізувати економіку війни, розвиток безпілотників, комплексів РЕБ, та як Україні стати ефективнішою.
Нам треба дивитися в бік технологічності. Наприклад, FPV-дрони стали невідʼємним ударним рішенням, яке допомагає суттєво впливати на поле бою. Так само ми бачимо, що засоби радіоелектронної боротьби стали суттєвим засобом захисту для наших військових. Тому ми і кажемо про технологічність війни, і про потребу в тому, щоб ми далі розвивалися в цьому напрямку. У нас зараз є всі можливості, щоб запропонувати дуже дієві і гарні рішення. Ми це бачимо на прикладі безпілотних систем, деяких засобах радіоелектронної боротьби. В деяких зразках зацікавлені навіть наші західні партнери, бо бачать ефективність як на полі бою, так і глибоко в тилу Російської Федерації. Наша головна задача — акцентувати увагу на власних можливостях.
Головне завдання — акцентувати увагу на власних можливостях
Повномасштабна фаза війни триває вже третій рік, глобально війна почалася ще у 2014 році. Отож очевидно, що треба шукати шляхи, як за менші кошти можна завдавати найбільше шкоди. На вашу думку, куди зараз треба дивитися в першу чергу?
Давайте почнемо з того, що не треба плутати математику з економікою. Якщо ми говоримо про математику, то розрахунок знищення ворожої техніки має відбуватися не з еквівалента, що, наприклад, “Орлан” коштує умовно 120 тисяч доларів і треба шукати рішення, яке буде коштувати дешевше за 120 тисяч доларів. Ми кажемо про ефективне застосування автоматичних рішень, яке б з одного боку дозволило нам зменшити кількість залученого особового складу, а з іншого боку — збільшити технологічність.
В подальшому ми, безумовно, будемо продавати такі засоби по всьому світі, бо вони можуть виконувати не тільки військові місії, але і цивільні. Наприклад, для захисту звичайного стадіону від несанкційованого запису тим самим “Мавіком” десь у Донецьку, коли знову буде Beyonce виступати. І це можна буде присікати засобами РЕБ. Так само можна казати про наші розвідувальні дрони, які можуть літати на великі відстані. Вони зможуть досліджувати океани. Вони зможуть і океанське дно досліджувати, завдяки обладнанню, яке у нас зараз є і наразі використовується на лінії фронту. Є великі перспективи, їх треба збільшувати, фінансувати. Шукати фінансування, бо є велика кількість компаній-розробників, але, на жаль, щодо R&D у нас ставляться дуже обережно, тому що нам потрібні вже готові рішення. Те, що вже працює.
Ми неодноразово стикалися з тим, що у нас є розробка, а нам кажуть: “показуйте, як воно працює”. Зрозуміло, що коли ми кажемо про такі майданчики як Мінцифри або Brave1, то звісно вони допомагають. Здебільшого вони фінансуються на кошти самих компаній і ми намагаємося шукати правильне рішення, яке б допомогло нашим військовим.
Тут ми стикаємося з наступним фактором: що ми можемо запропонувати на лінії фронту, і що ми пропонуємо. Ми пропонуємо наші власні розробки. Це обумовлено тим, що ми спілкуємося з військовими. Вони кажуть, як вони це бачать. Ми — зі своїм досвідом, добре, що у нас є співробітники з військовим досвідом, я — колишній військовий. Ми розуміємо специфіку ведення бойових дій, і ми розуміємо, що треба пропонувати військовим.
Але, на мій погляд, якби Україна могла б створити інституцію, яка б допомогла сформувати світогляд на 10 кроків вперед, то ми могли б зараз мати відповідь. Я жартую, що коли у 2014 році я літав на старенькому DJI з “гоупрошкою”, і тоді вже ми бачили і застосування на лінії фронту з нашого боку. І тоді вже треба було казати про створення цих систем, які б нам дозволили це робити. Якщо у нас була б інституція, яка могла б сформувати потребу і формувати завдання для наших інженерів, то так це було б набагато ефективніше.
Це б працювало в режимі, як працюють замовлення в Сполучених Штатах. Коли військові приходять і кажуть, що нам потрібен ось такий літак. Тоді зʼявляється F-16, F-35, зʼявляються компанії по типу RTX. Тому ми і кажемо, що є потреба в інституції, яка б вибирала з пропозицій якісь гарні й казала: “От вам гроші, працюйте”.
Так працює оборонка в Європі чи США. І тоді з наявною кількістю приватних компаній, які у нас в цьому секторі працюють, було б дуже швидке насичення лінії фронту якісною зброєю. Ми б набагато швидше пройшли етап насичення передка окопним РЕБом, бо це останній рубіж. А ми почали спочатку заповнювати останній рубіж, а потім вже почали казати, що треба великі системи. Але вони мають бути мобільнішими, ніж у росіян.
Можна порівняти з тим, що ми робили спочатку гармату, а потім радіолокаційну систему, яка б виявляла цілі. Тому є два ключових і важливих моменти: математика війни, коли ми не розраховуємо вартість “Орлану”, щоб його збити дешевшими засобами. Бо треба розуміти, що цей дрон може навести ракети на важливіші обʼєкти, в результаті чого можуть загинути місцеві. Тоді вартість “Орлану” буде набагато більшою. І другий момент, коли матимемо високотехнологічний дієвий інструмент, який може бути створений завдяки ініціативі з боку держави. Ця інституція може бути незалежною, яка б створювала і працювала б системно.
По типу американської DARPA?
Щось типу такого.
Чи ведуться роботи в Україні над створенням інституції, про яку ви кажете?
Зараз ми, і самі виробники, обʼєднуємося і є на постійному контакті. Ми самостійно йдемо до створення гарного продукту, який би якісно працював. Але все одно в умовах оперативної потреби насичення засобами лінії фронту ми стикаємося з тим, що нам треба запропонувати рішення швидко, щоб воно вже захищало.
А тут треба два треки: ми можемо пропонувати короткострокову перспективу — і довшу перспективу, яка на 5-10 років вперед передбачить можливості по захисту певних обʼєктів. Загроза по всьому світу від безпілотних систем буде актуальною. Наступний крок з безпеки будь-якої держави, з безпеки важливих стратегічних обʼєктів — він під загрозою. Тому треба що робити? Захист.
Тут ми стикаємося з великою кількістю роботи — це і законодавчо-правова, і надання можливостей певним структурам. Свого часу у нас не можна було вирішити питання надання зброї цивільному населенню, ми кажемо про щось важливіше. Бо зараз звичайний FPV-дрон для перегонів став зброєю, а, наприклад, пульт від іграшки може стати засобом підриву якоїсь вибухівки. Є питання щодо переходу на новий рівень. На лінії фронту відбувається війна між дронами, коли наземна система влучає в повітряну систему, і так далі. Я впевнений, що до інституції ми все одно дійдемо, бо це буде набагато ефективніше з точки зору економіки та математики.
Я б хотів підняти тему російських дронів. Відомо, що останнім часом вони залітають в наші тили. Чи могли б ви пояснити, як це відбувається і яким чином ми можемо захиститися від цього?
Почнемо з того, що російські дрони і до того залітали. Збільшення активності сталося за рахунок того, що Росія позбавлена деяких елементів дальнього радіолокаційного виявлення — це і два знищених, і два пошкоджених літаки ДРЛО. Це і пошкоджені станції дальнього радіолокаційного виявлення, які не можуть виконувати певні завдання.
Протидія може бути тільки у двох варіантах: безконтактна ППО і контактна. Безконтактна — це системи та засоби радіоелектронної боротьби, які можуть працювати на великій відстані, бо вони видають випромінювання і помітні для ворога. І крім цього вони повинні бути мобільними, щоб можна було передислокуватися.
При появі розвідувальних систем треба включати засоби РЕБ, які протистояли би загрозі. Безумовно, кращим рішенням є знищення засобу, і як саме ми будемо його знищувати: автоматичними гарматами, малими ракетами чи дронами-камікадзе або навіть лазерною чи енергетичною зброєю — це ми повертаємося до того, що нам треба чітке ТЗ. В цьому напрямку звузитися і розвиватися.
У нас є велика кількість інженерів, які пропонують гарні рішення, але їм потрібно сформувати чітке завдання, щоб не було винаходження нового велосипеду. Є велика кількість розробок, на які дивишся — і наче ок, але з урахуванням тих можливостей та “мʼязової памʼяті” ми могли б створити набагато ефективнішу приблуду.
Тому сама протидія має бути або придушенням РЕБ, або знищенням. Другий варіант, на мій погляд, є найефективнішим способом. Це позбавляє, якщо засіб розвідки отримав певну інформацію, і не передавав його онлайн, можливості передавання сигналу завдяки знищенню. Це осліплює ворога. І це важлива задача, бо ворожих розвідувальних дронів дуже багато.
