ВМСУ отримали 18,3% кораблів
9 червня 29 років тому українська делегація в Сочі підписала одну з угод про поділ Чорноморського флоту СРСР. Леонід Кучма та Борис Єльцин погодилися, що Чорноморський флот РФ має головну базу Севастополі, Україна отримала 18,3% кораблів, Росія — 81,7%.
Чи можна було уникнути таких невигідних умов? І що було б, якби Україна не погоджувалася?
Це був поділ майна після розпаду СРСР
Після розпаду СРСР Чорноморський флот спочатку відійшов Україні за принципом територіальної належності, розповідає “Телеграфу” капітан І рангу, керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Павло Лакійчук.
“За замовчуванням було прийнято, що ті військові формування, які залишаються на території тієї чи іншої держави, новоутвореної на радянських теренах, стають частиною її Збройних сил. Росія була, звісно, в цьому зацікавлена — вона була найбільшою державою. І, звісно, найбільшу частину радянської армії вона і отримала”, — каже Лакійчук.
Деякі країни “попросили” Росію разом з флотом зі своїх територій, відмовившись від кораблів. Це були держави Балтії. З Каспійського моря в Азербайджані росіяни втекли, забравши кораблі з собою, так само вийшло з грузинським Поті (Чорне море).
Росія націлилась на весь Крим
Загалом Росія націлилася на весь Крим і ледь не дійшло до збройного конфлікту:
“Система базування в Україні була дуже великою, і тут вони вирішили поборотися. Власне кажучи, навіть не стільки за флот, спочатку боротьба була за Крим. Базування російського флоту в Криму розглядалось як аргумент на користь того, аби залишити в Крим в склад РФ”, — згадує військовий експерт.
“Як тільки у Москві послабилась внутрішня напруга, росіяни активно включились в перепідпорядкування Чорноморського флоту Російській Федерації. І в Севастополі, в Криму, були дуже жорсткі події. Включно до межі збройного конфлікту”, — розповідає Лакійчук.
Що було на кону
Чорноморський флот на початок 1992-го оцінювався у 80 млрд доларів та становив майже 10% у структурі ВМС Радянського Союзу.
Радянський Чорноморський флот складався з 883 кораблів: 105 бойових кораблів, 69 бойових катерів, 48 кораблів спеціального призначення, 191 морське судно постачання, 470 катерів та рейдових суден постачання.
Що передбачала угода
- Україні передається 18,3% кораблів та суден, Росії — 81,7%.
- Головна база Чорноморського флоту РФ розташовується в Севастополі. РФ використовує об’єкти у Севастополі та інші пункти базування.
Чи можна було уникнути підписання договору?
Події розвивалися напружено. Одним із епізодів стало повстання на сторожовому кораблі СКР-112, який втік з Криму в Одесу. Корабель переслідували росіяни, відбувалася стрілянина. У 1994-му росіяни вкрали з Одеси гідрографічне обладнання — судно “Челекен” перевезли в Севастополь.
“Росія мала дуже потужний вплив на пострадянському просторі, у тому числі на українське політичне керівництво. Вони примусили Україну до перемовин по розподілу флоту. Якщо подумати, на той час інших виходів не було. Нам було краще домовитись про поділ флоту і запропонувати росіянам іти до себе додому, ніж починати військовий конфлікт”, — говорить Лакійчук.
Можна, 2014-й рік вважати відкладеним конфліктом, який був запрограмований ще в 90-х роках, підсумовує експерт.
Остаточний поділ
Спочатку йшлося про поділ флоту 50 на 50. Але зрештою було підписано низку рамкових угод.
“Виставили Україні рахунок за начебто спожитий нами російський газ, “вкрадений”, як вони казали. І, щоб врегулювати це питання, вони попросили ще половину флоту, це 30% флоту і тоді ми зупинимо цей тиск”, — згадує Лакійчук.
У фінальній таблиці поділу кораблів було три таких стовпчики: “Кораблі РФ”, “Кораблі України” та “Кораблі, які дістаються РФ шляхом оплати українських боргів”.
Усі найновіші розробки в кораблебудуванні відійшли до Росії. Деякі брали участь у військовій агресії проти України у 2014 та 2022 роках.
Серед них:
- ракетний крейсер “Москва”,
- десантний корабель “Цезар Куніков”,
- Великий десантний корабель “Ямал”,
- Корабель “Очаків” росіяни затопили під час анексії Криму у 2014 р., закривши вихід із бухти для українських кораблів.
“Щодо поділу пунктів базування росіяни розуміли, що все вони “віджати” не зможуть, тому вони запропонували такий варіант: всі пункти базування які на території материкової України — відходять до України, а Кримські залишаються за ними”, — розповідає Лакійчук.
“Але тут наші дипломати спрацювали досить потужно довівши те, що голова база, це не значить, що це місто має бути підпорядковане Росії. Будь ласка, буде Севастополь український, і в ньому буду розташовуватися ваша голова база, ви орендуєте на 25 років”.
Росіяни навіть розетки у кораблях повиривали
Павло Лакійчук згадує, що під час служби в Криму був свідком передачі поділеного флоту. Українські військові моряки приймали від росіян техніку, озброєння, військові мистечка.
“Я сам брав цьому участь. Скажу, що росіяни робили, щоб нам нічого не дісталось. Якщо щось дісталось, то у зруйнованому чи напівзруйнованому вигляді. Я був у Донузлаві, коли фактично ціле військове містечко було розібране по цеглині в Новоозерному. Тільки периметри будинків залишились зі сміттям. Довелося відновлювати кораблі, танки передавали розкомплектованими. Крали все, що могли. Очевидно, що це була і воля держави Росія і воля виконавців. Капітани виривали зі стінок розетки — раптом дома пригодиться”
Ті об’єкти, які переходили Україні, потім довелося в умовах обмежених коштів відновлювати. Корабельний склад дістався як уламок флоту, який не міг виконувати задач флоту.
Раніше “Телеграф” писав, що Сили оборони нашої держави з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну потопили вже 21 ворожий корабель та катери. Найгучнішим є знищення крейсера “Москва”, але в цьому списку є й інші досить відомі імена.
