Президент України Володимир Зеленський призначив ексголовнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного послом України у Великій Британії. Передісторію призначення і побоювання щодо майбутньої діяльності генерала як дипломата в інтерв’ю розповів Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики.
— Ось цією історією, щодо того, як було погодження Залужного на посаді посла від самої Британії, почали про це говорити, трошки порушили дипломатичні правила. Чи це якось позначилось на призначенні? Чи пішли нетрадиційним шляхом і нічого страшного?
— Британія очікувала на іншу кандидатуру, ніж та, яка була запропонована. Це вже не є великим секретом, що у Британію свого часу мав їхати нинішній міністр закордонних справ [Дмитро] Кулеба. Натомість було прийнято це політичне рішення про призначення Залужного.
Ви дійсно праві, що була порушена процедура надання агреману. Це такий таємний лист, який завжди направляється на погодження країни, яка приймає ту чи іншу кандидатуру, і має її затвердити. Але до того, поки цей агреман не повернеться з підтвердженням, країна, яка надсилає посла, не має права оголошувати, що вона таку кандидатуру подає.
І власне в цьому була найбільша чудасія, тому що в усіх дипломатичних підручниках прописано, що ця процедура відбувається таємно. Тоді, коли у нас цю процедуру просто проанонсували на сайті Міністерства закордонних справ.
Але, як на мене, британці вирішили, що не треба створювати з цього якісь додаткові проблеми, скандали, і вони прийняли ту кандидатуру, яку Київ визначив. Агреман був отриманий лише, якщо я не помиляюсь, два тижні тому. До цього часу Залужний не був звільнений із лав Збройних сил і це міг зробити тільки президент своїм указом, що сьогодні чи вчора ввечері і відбулося.
Зараз відбулася наступна процедура — [видання] указу президента. Наступною процедурою має бути наказ у Міністерстві закордонних справ про відрядження Залужного у Велику Британію. Тобто навіть після указу президента ще вся процедура не закінчена.
— Були чутки, що новим послом у Великій Британії від України стане тоді вже колишній міністр оборони Олексій Резніков. Це теж були якісь бажання і рішення, які просто не справдилися? Чи чим там завершилась історія?
— Попередньо запитують представників, зокрема посольства, як би вони відреагували, якби та чи інша кандидатура була б запропонована.
І от ви говорите про Резнікова, а до цього ще прізвище звучало Юрія Гусєва, який очолював Укроборонпром.
Щодо цих кандидатур були, наскільки мені відомо, були саме усні попередні
переговори. Але це не було оформлено
офіційно, як це було зроблено і з паном
залужним.
— Чесно скажу, я не бачила навіть на рівні натяків, що ймовірно британці очікували Дмитра Кулебу, чинного зараз міністра закордонних справ,
як майбутнього посла. Чому саме Кулеба? Невже його роботою
не задоволені або просто когось іншого планують на цю посаду?
— Давайте будемо говорити напівнатяками, тому що у нас немає стовідсотково достовірної інформації. Але призначення на посаду першого заступника міністра [Андрія] Сибігу, який почав роздавати розпорядження… Ми пам’ятаємо, що було розпорядження до консульських служб щодо консульських послуг тим людям, які виїхали за кордон. Воно було досить скандальним. Це означає, що пан Кулеба зараз як мінімум ділить зони відповідальності із своїм заступником, якого призначили, нагадаю, із Офісу президента. Тобто ми зараз бачимо лише окремі факти і можемо про щось здогадуватися.
— Чи буде Залужний на своїй посаді максимально вільний, чи все ж таки буде певний контроль з Києва, можливо, підказки?
— Я знаю, що Валерій Залужний проводив весь цей час (більше двох місяців) за вивченням дипломатичних різних нормативок і актів. У нього відбулось навчання у військово-дипломатичної академії, він проводив консультації з певними структурами щодо діяльності посольств. Тобто він входив у курс справ, як функціонує посольство.
Але, скажу відверто. Це, можливо, моя суб’єктивна думка і моє суб’єктивне опасіння, яке може бути: щоб ми не втратили кадрового військового, який є висококласним кадровим військовим, і не набули, скажімо так, не досить кваліфікованого посла.
З цими опасіннями в мене постійно пов’язані всі останні кадрові рішення, які стосуються призначень тих чи інших послів. Тому що більшість послів — це політичні призначенці, не кадрові дипломати.
І вже я навіть жартував, що ми можемо вже зібрати, мабуть, цілий склад Кабінету міністрів в екзилі. Сьогодні так само жартував, що, можливо, [звільнений віцепрем’єр-міністр Олександр] Кубраков тепер буде претендувати на посаду в якомусь із посольств, враховуючи те, що його кар’єра в Кабінеті міністрів закінчилась.
- До речі, про це поки що нічого не відомо?
- Я просто жартую, я не думаю, що Кубракова найближчим часом
кудись будуть призначати.
— Багато хто говорив, що Залужний
лише підсилить військову складову у нашій співпраці з Британією, буде тим, хто чітко пояснить, що потрібно українському війську, яка допомога.
Ви з цим погодитесь? Можливо, ось
така його роль, такі його знання і вміння переважать над відсутністю досвіду в дипломатичній сфері?
— Знаєте, якби це було призначення до штаб-квартири НАТО (там у нас, до речі, є посол, але вже, мені здається, спливає каденція), це було б більш логічно, тобто призначити Залужного в штаб-квартиру НАТО.
Але в цьому випадку для того, щоб доносити якісь питання, мені здається, що було б достатньо тоді посилити позицію військового аташе. У кожному майже посольстві є військовий аташе, який може спілкуватися із військовими, відповідно, доносити цю позицію. Тому я не бачу тут аж надто великої доданої вартості.
