Дівчина зізнається, що її сімʼя “отруєна пропагандою”.
18-річна українка самостійно повернулася додому з Росії, куди її через російське вторгнення вивезли батьки. З поверненням їй допомогли волонтери, проте процес був важким.
Як розповіла дівчина виданню hromadske, вона жила на Сході України, спілкувалася українською і планувала вступати до навчального закладу. Коли її населений пункт опинився під окупацією ворога, батьки ухвалили рішення про переїзд до Росії. Попри намагання дівчини вмовити їх виїхати на підконтрольну територію України, вони були переконані, що краще їм буде в іншому місці.
В Росії дівчині довелося вчитися в двох школах – в російській, і в українській, адже таку умову висунули батьки. Під час навчання інші учні в РФ їй погрожували, а вчителі навмисне провокували. За словами героїні матеріалу, на одному з уроків їй наказали показати Київ на карті, а один з однокласників вигукнув: “Давай, хохолко, покажи свій нацистський Київ!”.
“Один однокласник не давав мені спокою. Підбігав і кричав в обличчя: “Слава Росії”, “Хохлам смерть!”. Якось ми були на толоці, і там бігала собака. Він її вдарив ногою з усієї сили й вигукнув: “Я – велика Росія, а собака – Україна!””, – розповіла вона про свій досвід.
Дівчина влаштувалася на роботу та почала збирати гроші на повернення в Україну. З виїздом з країни-агресорки їй допомогли волонтери. На пунктах пропуску її допитували та перевіряли окупаційні спецслужби.
Зараз її найближчі люди – це волонтерка, що допомогла з виїздом, та її хлопець. Дівчина зізнається, що сумує за своєю сімʼєю, яка “отруєна пропагандою”.
“Поміняти своїх батьків не зможу. Бо це їхнє життя, вони так звикли, свій вибір зробили. Хотілося б, щоб вони всі були поряд, у Києві. Щоб ми були знову справжньою сім’єю. Але у відповідь я чую лише “ти нас покинула””, – додала вона.
Тим часом українська молодь на окупованих територіях вимушена в школах слухати розповіді про “велику Росію”. У школах дітей вчать не знань, а ненависті до інших українців, розповіла одна з підлітків виданню The Guardian. Ризикуючи власною безпекою, діти збираються в маленькі таємні книжкові клуби, аби мати змогу читати книги рідною мовою.
