Українське місто Покровськ готується до найгіршого сценарію. Росія зрівнює його із землею.
Попри вторгнення України в Курську область, Росія наближається до великої перемоги на Донбасі.
Як пише The Times, ключове українське місто Покровськ евакуюють. Українські солдати на цьому напрямку вважають, що успіх їхніх товаришів на кордоні не сприяє зняттю напруги на їхньому напрямку.
“Кляті росіяни”
Минулого тижня, щоб втекти від ворожої армії, літній вдові Марії Пряжніковій довелося витримати виснажливу 20-годинну подорож Україною у задушливому залізничному вагоні, набитому десятками інших біженців, їхніх дітей та домашніх тварин.
“Дайте мені пістолет, і я з радістю застрелю Путіна. Кляті росіяни”, – сказала вона, вийшовши на платформу в незнайомому місті за кілька сотень кілометрів від дому.
88-річна жінка колись проходила через це. У 1941 році, коли їй було п’ять років, вона тікала з Ленінграда з початком нацистської блокади радянського міста.
“Тоді нас посадили у вагон для худоби”, – розповіла вона.
У п’ятницю Пряжнікова була однією з 257 біженців, які прибули до західноукраїнського міста Рівне. У сценах, що нагадують перші дні війни, коли сотні тисяч українців бігли на захід, їх зустріли працівники гуманітарної служби та волонтери, які роздавали дітям воду та бутерброди.
Найближчими днями очікується збільшення потоку біженців із промислового сектору Донбасу.
Просування Росії до найважливішого логістичного центру Покровська, який так довго перебував у її прицілі, набрало обертів. Минулого тижня уряд Києва наказав примусово евакуювати місто. Пряжнікова каже, що не хотіла залишати свій дім у сусідньому Мирнограді.
“Мій чоловік досі там. Я воліла би посидіти в своєму підвалі”, – каже жінка.
35-річна Катерина Голентовська, яка приїхала до Рівного іншим потягом на початку тижня, сказала, що настав час покинути свій дім під Покровськом разом із семирічною донькою Ангеліною. Вона зрозуміла це, коли її подругу поранило осколками, коли та йшла додому з роботи.
“Їй довелося ампутувати ногу – у неї троє маленьких дітей. Ми залишалися стільки, скільки могли, але я хотіла, щоб моя дочка була в безпеці”, – каже жінка.
Спакувавши трохи одягу та улюблену м’яку іграшку Ангеліни, панду, вони зачинили свій дім і пішли.
“Ситуація складна”
У телефонних розмовах з The Times українські військові командири намагалися пояснити очевидний обвал навколо Покровська, одні звинувачуючи відсутність артилерійських снарядів, інші нову російську тактику або використання плануючих бомб і радіоелектронної боротьби. Однак вони погодилися, що одна з найбільших проблем, з якою вони стикаються, полягає в тому, що росіяни чисельно переважають.
“Ситуація складна, ми втрачаємо позиції, ворог нас відкидає. Люди виснажені. Нам потрібні свіжі люди. Якими б чудовими не були наші бійці, росіянам все одно вдається розчавити нас своєю чисельністю. Неможливо втримати позицію, коли вас двоє чи троє, а на вас йдуть від десяти до двадцяти”, – розповіла капітан Дзвенислава Римар з 47-ї бригади, яка бере участь у боях під Покровськом.
Україна сподівалася, що її нещодавнє вторгнення в Курську область може зменшити навантаження на її війська на Донбасі, де сили Москви зараз застосовують майже нестерпний тиск. Цього не сталося.
“На нашу ділянку лінії фронту це не вплинуло. Російські штурми тривають перманентно”, – сказала Римар.
Якщо Покровськ впаде, це буде найбільший населений пункт, захоплений ворогом з моменту захоплення росіянами Бахмута в травні минулого року. Місцева адміністрація виїхала, а 53 тисячі жителів готуються до гіршого.
Окрім евакуаційних потягів, сім’ї від’їжджають у вагонах з контейнерами, заставленими кріслами, диванами та холодильниками. Банки демонтують банкомати.
42-річна Світлана Ластовченко, ще одна з біженок, зрозуміла, що пора залишати свій дім у Мирнограді, поблизу Покровська, коли побачила, як багатоквартирний будинок поблизу перетворився на руїни.
“Це сталося посеред дня, несподівано. Я бачила, як летить скло. Я чула, як люди кричать. Через два дні з-під завалів викопали тіла двох людей, подружжя літнього віку. Також було багато поранених”, – сказала жінка.
Свідком того ж ракетного обстрілу стала 51-річна медсестра Людмила Баюра, яка виїхала з Мирнограда разом із 13-річним сином Станіславом. Вона знала пару вбитих.
“Вони вже виїхали з міста, але повернулися, щоб побачити, чи зможуть вони забрати ще якісь речі. У той момент їх убили”, – пригадує жінка.
Чоловік Баюри Сергій ще не евакуювався. Вона боїться за його безпеку: “Коли я розмовляю з ним по телефону, я бачу, як штори тремтять від вибухових хвиль”.
Лейтенант 109-ї бригади Михайло Лужецький, який воює під містом, розповів про “гнітюче сумну атмосферу в Покровську”.
“Ми сподіваємося, що все буде добре, але ми розуміємо, що ситуація не найкраща”, – сказав він.
Попри це, Курська операція на північному заході “дуже підняла дух” українських військових і мирних жителів, сказав він. Україна захопила майже 800 квадратних км російської землі та сотні російських солдатів. ЗСУ підірвали три мости за допомогою ракетних систем із заходу, щоб перешкодити відступу ворога чи поповненню запасів.
“Їм тут, на сході, заздрять. Поки вони рухаються і наступають в районі Курська, ми застрягли в цих окопах, як у Першу світову”, – сказав військовий.
Вторгнення на російську територію збентежило Путіна та поставило питання про очевидні недоліки його військового командування та розвідувальних служб. Майже через три тижні після того, як близько 10 000 українських військових прорвали кордон, Росія досі не відповіла.
“Акт генія чи акт відчаю”
Путін уже зазнав численних принижень під час війни, від невдалого початку свого вторгнення до потоплення флагманського корабля Чорноморського флоту та безперешкодного походу на Москву минулого літа Євгена Пригожина та його найманців “Вагнера”.
“Але Росія продовжує йти. Схоже, що російське мислення таке: “Ми мали десятки мільйонів жертв у Другій світовій війні і можемо продовжувати”, – сказав Метью Севілл з Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI).
Він вважає вторгнення України в Росію “або актом генія, або актом відчаю”.
“Замість того, щоб повільно втрачати позиції на сході, нічим не показуючи це, Україні потрібно було змінити наратив — сказати “так, ми втратили позиції на сході, але ми все ще можемо маневрувати та завдавати шкоди ворогові”, – додав аналітик.
Остаточний вердикт, каже Севілл, залежатиме від “ціни, яку має заплатити Україна” за свій блискавичний транскордонний напад. Якщо операція змусить Росію “прорідити” свою лінію фронту і “створить кардинальні зміни в міжнародній підтримці, з оновленим обладнанням для України та зміною застережень щодо використання нею західної зброї великої дальності в Росії, це також буде перемога”.
Вітаючи свої війська за зусилля минулого тижня, президент України Володимир Зеленський сказав США, Британії та Франції: “Існує потреба в швидших поставках від наших партнерів. Ми дуже просимо цього. На війні відпусток не буває”.
Зеленський назвав окуповану його військами територію в Курській області “буферною зоною” і подав усі ознаки бажання утримати її, припускаючи, що вона може бути використана як розмінна монета в переговорах з Росією. Москва, однак, зосереджена на Донбасі.
“Здається, є розуміння того, що Путін готовий пожертвувати Курськом, щоб не втратити темп у Донецькій області. Це єдина ділянка лінії фронту, де їм це вдається”, – розповів капітан Іван Секач із 110-ї механізованої бригади, яка намагається блокувати просування Росії з позицій під Покровськом.
Він вірив, що Росія не відступить від жорстокої тактики, яку вона використовувала під час війни в Україні, а також на інших полях битв від Чечні до Сирії, передбачаючи, що солдати Путіна “розбомблять Покровськ на шматки”.
“Вони його повністю знищать. Тут така схема, вони вже так роблять, сьогодні ще одну школу зруйнували. Вони не можуть прорвати лінію фронту, тому наступають, зрівнюючи все на своєму шляху”, – сказав він.
Секач вірив, що з осінню може прийти порятунок від росіян.
“Коли листя почне опадати і піде дощ, вони застрягнуть. Нам просто потрібно витримати доти”, – сказав він.
Переполох у Курській області
Як зазначає The Wall Street Journal, вторгненням у Курську область Росії президент України Володимир Зеленський зробив сміливу і ризиковану ставку на те, що це не лише виведе Росію з рівноваги і змусить її перекинути війська зі сходу, а й спонукає Захід рішучіше підтримати Україну зброєю. І, як зазначає видання, Україна вже частково досягла поставлених цілей.
Раніше писали, що операція ЗСУ у Курській області – це найефективніший наступ за всю війну. Українська розвідка виявила слабкі місця росіян – спецпризначенці заздалегідь перетнули кордон, щоб підготувати територію.
